Скульптор Григорій Галабурда зі Старого Брусна: уривки з розповіді онуки

Марія Галабурда, Сідней, Австралія

Між учнями Кузневича був мій дід Григорій Галабурда, роджений в 1901 році, і він був одним з несогірших каменярів-скульпторів.

Належав до Комітету будови читальні 1927 року, був дорадником в сільській Раді.

У 1980 роках я багато говорила у своїх радіопрограмах на тему збереження українських церков у Польщі, подавала до преси і зауваги краєзнавця Ричарда Бриковського, який видав книжки фотографій з церков на Лемківщині й про рейди української молоді під проводом др. Мартинюка з Варшави. Ця молодь впорядковувала українські цвинтарі, фотографувала церкви на Лемківщині. До самого пограниччя не дійшли.
Коли я була вдома, в Бельгії в 2004 році, тато якось сказав, що ми повинні поїхати в рідні сторони і сфотографувати те, що ще може залишилося, бо же руйнують в лісі, неогороджені церкви, пам'ятники, цвинтарі... А тут несподівано накопичилося на наші плечі стільки інформацій й найважніше знимок і, що для нас важне, мистецьких творів нашого діда. А скільки їх пропало, скільки зруйнували або вкрали, про що нам ще казали у 1975 році, хоч батьки і в пізніші роки їздили в Брусно Нове.

З робіт Григорія Галабурди

Могила Петра Любицького. Фото: Наталя Гаркот, 2013

Хрест з втраченим (відбитим?) фрагментом:

Фото: Юлія Порхун, 2013

Той самий хрест в центрі, фото з сайту "Розточчя", 2008 р.

Інформації з сайту "Майдан"