понеділок, 30 листопада 2015 р.

Дерев’яна огорожа на цвинтарі в Сухій Волі

На цвинтарі в Сухій Волі, окрім кам'яних надгробків Бруснівської каменярської школи, є доволі багато цікавих дерев'яних об'єктів. 
Один з них — огорожа поховання, єдина у своєму роді. Огорожа була встановлена на другій могилі в першому ряді вліво від стежки. На могилі, правдоподібно, був дерев'яний хрест, який, на жаль, не зберігся (є тільки незначні рештки). 

Загальний вигляд цвинтаря після завершення робіт. Рештки огорожі зліва за хвірткою. Фото: Софія Ракус

вівторок, 17 листопада 2015 р.

Скульптор Григорій Галабурда зі Старого Брусна: уривки з розповіді онуки

Марія Галабурда, Сідней, Австралія

Між учнями Кузневича був мій дід Григорій Галабурда, роджений в 1901 році, і він був одним з несогірших каменярів-скульпторів.

Належав до Комітету будови читальні 1927 року, був дорадником в сільській Раді.

У 1980 роках я багато говорила у своїх радіопрограмах на тему збереження українських церков у Польщі, подавала до преси і зауваги краєзнавця Ричарда Бриковського, який видав книжки фотографій з церков на Лемківщині й про рейди української молоді під проводом др. Мартинюка з Варшави. Ця молодь впорядковувала українські цвинтарі, фотографувала церкви на Лемківщині. До самого пограниччя не дійшли.

понеділок, 16 листопада 2015 р.

Як бельгійсько-австралійська українка відвідувала родинне село Старе Брусно 1975 року

Марічка Галабурда-Чигрин
Коментар: авторка народилася в родині емігрантів у Бельгії, є онукою бруснянського майстра Григорія Галабурди. Станом на 2008 рік жила в Австралії

Cпогади: Їдемо в Польщу. Побут від 8.7.1975 до 21.7.1975
Записи з мого щоденника

ВІВТОРОК: 8. 7. 1975

В авті були страшенно невигідно сидіти, бо де тільки було місце, там щось ми напхали.
Крім одежі, подарунків родині, ми брали з собою харчі собі на дорогу, бо не знати де зможемо по дорозі щось купити. Це для мене й Наді перша подорож до Польщі.

Чому ми виїхали над вечір? Бо було дуже гаряче літо, страшенна спека, а вже над вечір й в ночі їхати зовсім добре.

Ми їхали автострадою почерез Голяндію, місто Маастрихт до Німеччини й почерез міста Ахен, Кольн, Білефелд, Гановер, а потім звернули до Східньої Німеччини почерез міста Марієнборн, Берлін, який лишався з боку автостради, Франкфурт над Одрою, а відтак через цілу Польщу.

На границі між Східньою Німеччиною та Польщею ми з дві години чекали. Паспортна контроля пройшла дуже швидко. Нас це навіть здивувало. Ми зайшли купити напитки в крамиці "дюті фрі" (без податку). Тато купив доволі велику пляшку віску "Джоні Вокер", кілька менших пляшок горілки, коняку. Купили ще якихось дрібниць собі перекусити.

вівторок, 3 листопада 2015 р.

Географ Степан Рудницький і його внесок у дослідження національної території України

Пам’яті 1111-х, розстріляних між 27 жовтня і 4 листопада в урочищі Сандармох у Карелії
Національна територія, історія нашої державної будучини мусить ... бути нерушимою святістю, яку мусить оберігати кожен український громадянин, не то уряд чи який-небудь його представник.
Степан Рудницький
Академік Степан Рудницький значною мірою є засновником української геоморфології, антропогеографії, політичної, соціально-економічної та демографічної географії. Він першим почав послідовно вживати термін «Україна» в наукових працях. Особлива заслуга Рудницького в тому, що він започаткував картографічний напрямок в українській географії. Розробляти географічні карти українською мовою почав у Львові, продовжував в еміграції у Відні, а згодом в радянській Україні. Завдяки йому Україну чи не вперше було представлено у картографічних працях як цілісну просторову одиницю.

Свою концепцію С. Рудницький виклав у працях «Україна з політично-географічного становища» (1916), «Україна і великодержави» (1920), «Українська справа зі становища політичної географії» (1923) та інших.