Різдво Пресвятої Богородиці

Ікона Різдва Пресвятої Богородиці з однойменної церкви с. Хотинець, тепер Ярославський повіт, Польща. Поч. XVII ст.

Величай, душе моя, з неплідної народжену Діву Марію!
Чуже матерям дівство і чудне дівам дітородження. На Тобі, Богородице, обоє довершилося. Тому Тебе ми, всі племена землі, безустанно величаємо.
/Ірмос празника/

Український іконостас

Михайло Скоп

Традиційна схема українського іконостасу утворювалась поступово, на кожному етапі виробляючи свої оригінальні риси, не характерні в інших країнах. Проте остаточно вона утвердилась у XVII ст. І хоча досить часто зустрічаємо певні зміни і доповнення, проте в українських іконостасах явно проглядається тяглість чіткої іконописної традиції. До слова, розглядаючи давні пам'ятки, слід зауважити, що дуже часто окремі частини іконостасу малювались різними майстрами і в різні періоди, ікони могли спалюватись, замінятись на нові, а також перемальовуватись. Тому не рідко зустрічаємо певні невідповідності. Тут представлено найбільш відповідні традиційній схемі іконостаси XVII-XX ст.

Схема традиційного українського іконостасу, створена на основі пам'яток 17-18 ст. Автор - Михайло Скоп

1. Цокольний ряд 

Основа і найстарша еволюційна ланка іконостасу походить від ранньохристиянської вівтарної перегородки. В українському іконописі XI-XIII ст. за візантійським звичаєм утворювалась із шиферних або мармурових блоків із декоративними або сюжетними рельєфами. У XV-XVI ст їх звично заміняла драпірована тканина, що символізувала завісу Старозавітного Храму. У XVII ст. на цокольному ряді зображались візерунки, а згодом – ікони. Зазвичай - змістове доповнення другого ряду. Так, під зображенням Миколая зустрічаються сцени перенесення мощів Чудотворця, під Богородицею - Антоній і Теодосій Печерські, бо ж Вона - покровителька Києво-Печерської лаври; а під Христом - Петро і Павло як найбільші учні Ісуса). Ще зустрічаються сцени Старого Заповіту та зображення Онуфрія Великого. Проте такі сюжети поширені з XVIII ст.

Львів, ц. св. Онуфрія. Модест Сосенко, 1909

Польські села, позначені українською “печаткою”

Лідія Мідик

Цього року вже усьоме відбувся на землях Закерзоння табір-експедиція “Вирій”, учасники якого відновлюють українські сакральні об’єкти в сучасній Польщі.

Фото Олі Подгорнової

Якщо ви живете у Львові й час до часу ходите центром міста поміж натовпами туристів, то, мабуть, зауважили, що найбільше до галицької столиці люблять приїздити поляки. І це логічно: вони дуже цікавляться власною історією, а що ми з нашими найближчими західними сусідами століттями жили на пограниччі, то й точки перетину наших історій ділимо чи не навпіл… Поляки мають час і кошти, щоб пам’ятки своєї історії, розкидані за межами власного кордону, оглядати, знати, відновлювати. А ми? Чи тільки брак коштів та кордони перешкоджають нам цікавитися історичними пам’ятками свого народу, дбати про них тут і там – за так званою лінією Керзона (сучасний кордон між Україною та Польщею, який з різними поправками був запропонований англійським міністром закордонних справ Джорджем Керзоном ще у 1919 році, як демаркаційна лінія між Польщею та радянською Росією. – “Пошта”)… На жаль, коли поміж собою говоримо про своє за кордоном, то робимо це дуже невпевнено, непереконливо, і доказами правлять лише фрази десь-почуті-десь-прочитані про акцію “Вісла” або храм у візантійському стилі, який тулиться, наче чужий, в центрі Любачева, Томашева, Ярослава, Перемишля чи Лежайська і про який з подивом переказують один одному: “Та то наша церква!?” – “мрувкі” – власники карток малого прикордонного руху, які мають в тих містечках свій фінансовий інтерес…

Дані люстрації королівських земель 1565 року — село Брусно

Любачівське староство
Брусно


Брусно село, що лежить над потоком Брусєнка, помістя велике, має полів безмірних (непомірних) досить. В тому селі осілих селян є чимало, на десяти, як вони називають, дворищах, де їх сидить по кілька на одному дворищі, з чого жодного щорічного чиншу не дають, тільки подимного з кожного по 3 гр., а нового чиншу або за роботу, дають з тих же десяти дворищ по гривні; все це становить 17 зл. А імена їхні є: Тимко Іваськович, Савка гірник, Стецько гірник, Юрко Петрасович з братами, Антон Гічкович, Власин Окхнович, Яцко Пухала з Іваськом Приймою з одного, Ватян з Шимком, Іван князик liber (вільний) від чиншу racione (списку) послуг, Гриць Зімноход сам.
Загородники в Брусні: загородники, яких є 13, мають поле в городі, дають подимного по 3 гроші, але поля мають нерівні (неоднакові), тому новий чинш, або робітне, платять по-різному, як при кожному написано.

Великодні вітання Вирію

Нині все наповнюється світлом: небо, й земля, й підземелля. Нехай же празнує усяке створіння Христове Воскресіння та у цьому Воскресінні утверджується до нового, кращого життя для Бога, для ближніх, для Вітчизни, для родини і для спасіння наших душ. Митрополит Андрей

Громадське об'єднання "Вирій" бажає вам і вашим родинам наповнитись світлом, про яке говорить наш великий праведний Митрополит Андрей. Хай це світло освітлює ваш шлях і через ваш приклад буде дороговказом для тих, хто поруч. 

Мирних, світлих та радісних свят.

Христос воскрес!

Це день, що його створив Господь, тож радіймо і веселімся в нім!

Ікона з іконостасу церкви Різдва Пресвятої Богородиці в с. Гораєць, фото Юрка Гладкого, 2015

Плащаниця

Коли з дерева Ариматейський Йосип зняв Тебе, Життя всіх, мертвого, він смирною і плащаницею обгорнув Тебе, Христе, і з любов’ю заходився серцем і устами обціловувати нетлінне тіло Твоє. Перейнятий острахом, радісно кликнув до Тебе: Слава приниженню Твоєму, Чоловіколюбче!

Плащаниця з церкви святої Параскеви в с. Квятонь (Лемківщина). Церква визнана об’єктом світової спадщини ЮНЕСКО. (Сподіваюсь, ця структура не буде проти публікації фото).
Фото Тараса Миськи

Великий Четвер — Тайна Вечеря

Ти, Чоловіколюбче, відкрив велику тайну свого воплочення, бувши на вечері з своїми учнями, і сказав їм: Їжте з вірою хліб життєдайний — це є Тіло моє, і пийте Кров, пролиту з мого проколеного боку.

З Канону утрені у Великий Четвер

Ікона Тайної Вечері з іконостасу церкви с. Гораєць (XVII ст.), Любачівський повіт, Польща. Фото Юрка Гладкого, 2015

Як вирійчани у Львові колядували

Перша коляда ГО "Вирій". Відеозапис Оксани Стефанишин.

Ці коліднички, що си зібрали,
Їх діди й мами чесно навчали,
Чесно навчали Бога взнавати,
На Різдво рано колядувати.

Христос рождається!

Великий празник об’єднує нас, далеких і близьких, тому всі ми у молитві, співі проголошуємо разом з ангелами: Христос рождається!

Прийміть щирі вітання з нагоди Різдва Христового від спільноти Громадського об’єднання «Вирій» 

Листівку малювали Роман Барабах, Оля Капись, 2016

Ікона Різдва Христового

Ікона Різдва Христового з іконостасу церкви Преображення Господнього в с. Новий Люблинець, побудованої стараннями о. Северина Метеллі 1908 р.

Різдво Христове. Фото О. Свідзинської, 2013

Деякі ікони на цьому іконостасі виконав майстер Олекса Скруток (1911—1912 рр.), що він засвідчив власним підписом.