вівторок, 29 вересня 2015 р.

Христина Дубницька: Для українців у Польщі дуже важливою є єдність



Про реставраційні будні, життя українців у Польщі, їхні пріоритети та збереження національних рис, про стан українських церков на тамтешній території «Вголосу» розповідає комендант табору Христина Дубницька.
Христю, чому обрали саме цвинтар у Сухій Волі?
Ми організували три поїздки, під час яких шукали об’єкт. На відміну від попередніх років, не було конкретного цвинтаря, який нас просили б відреставрувати, тому ми вирішили самостійно знайти місце таборування.

четвер, 17 вересня 2015 р.

На цвинтарях Закерзоння

Нарешті нормальна публікація!

Христина ДУБНИЦЬКА
На території сучасної Польщі можна побачити чимало занедбаних старих цвинтарів, церков, придорожніх хрестів посеред поля чи лісу. Історія немов зупинилася, закарбувалася в написах на камені. Минуло понад півстоліття, з дороги не видно пишних садів, не галасують діти на вулиці, не чути дзвонів, які закликали би на недільну службу.

Село Суха Воля на фрагменті мапи 1938 року
Село Суха Воля було розташоване серед мальовничих лісів за 11 км від повітового міста Любачева. Його заклали магнати Синявські на початку XVII століття. У 1785 році займало територію 30,58 кв. км. Парохіяльний цвинтар розташований у лісі, на підвищенні. Заснований у XIX столітті, площа – 0,45 га, найстаріший надгробок датується 1861 роком.
Найстаріший надгробок (1861 рік) на цвинтарі села Суха Воля (фото – Оля Свідзинська)
На початку XX століття в селі активно діяла читальня «Просвіти». Діти навчалися українською мовою в народній школі, яка спочатку мала два класи, а згодом, коли вимурували шкільний будинок, стала 4-класною.
Читати далі

пʼятниця, 4 вересня 2015 р.

До спадщини повертаючись

Така стаття вийшла про "Вирій" 2015 року на "Музейному просторі".


На території сучасної Польщі нерідко можна побачити чимало закинутих та занедбаних старих цвинтарів, церков, придорожніх хрестів посеред поля чи лісу. Історія немов зупинилася, закарбувалася в написах на камені. Минуло більш ніж півстоліття, з дороги не видно пишних садів, не галасують діти на вулиці, не чути дзвонів, які б закликали на недільну службу.

Село Суха Воля було розташоване серед мальовничих лісів за 11 км від повітового міста Любачева. Воно було закладене магнатами Синявськими на початку XVII ст. За переписом 1938 р. тут було 2003 українці греко-католицького віросповідання, дві мішані польсько-українські родини, одна родина євреїв і одна німців. Було це типове українське село, в якому зберігалися давні українські звичаї і традиції від найдавніших часів.

Від серпня 1944 року почався терор місцевого населення з боку поляків: грабунки, підпали,вбивства. У серпні 1945 року село було оточене польським військом, мешканцям оголошено, що всі мають виїжджати до УРСР. Довелося спакувати пожитки на відводи, залишити обжиті місця та їхати на залізничну станцію в Олешичі. Однак вагонів на схід не було, і селяни тижнями чекали на станції під голим небом, потерпаючи від негоди і грабунків з боку польських боївок. Щойно наприкінці листопада 1945 року люди прибули на Тернопільщину.