Як вирійчани у Львові колядували

Перша коляда ГО "Вирій". Відеозапис Оксани Стефанишин.

Ці коліднички, що си зібрали,
Їх діди й мами чесно навчали,
Чесно навчали Бога взнавати,
На Різдво рано колядувати.

Христос рождається!

Великий празник об’єднує нас, далеких і близьких, тому всі ми у молитві, співі проголошуємо разом з ангелами: Христос рождається!

Прийміть щирі вітання з нагоди Різдва Христового від спільноти Громадського об’єднання «Вирій» 

Листівку малювали Роман Барабах, Оля Капись, 2016

Ікона Різдва Христового

Ікона Різдва Христового з іконостасу церкви Преображення Господнього в с. Новий Люблинець, побудованої стараннями о. Северина Метеллі 1908 р.

Різдво Христове. Фото О. Свідзинської, 2013

Деякі ікони на цьому іконостасі виконав майстер Олекса Скруток (1911—1912 рр.), що він засвідчив власним підписом.

Зі святом св. Миколая!

Ікона св. Миколая з іконостасу церкви Різдва Пресвятої Богородиці в с. Лося Горлицького повіту Малопольського воєводства, кінець XVIII — початок XIX століття. 
Фото: Юрко Гладкий, 2015

Суха Воля на картах різних століть

Село Суха Воля — один з багатьох населених пунктів Закерзоння, що внаслідок депортацій українського населення у 1940-х роках перестали існувати. Хоч сьогодні на карті можна знайти поселення під назвою "Sucha Wola", воно розташоване на 2 км північніше колишнього українського села, в місці, де після Другої світової війни уряд радянської Польщі заклав "колгосп" (ПГР).

Пропонуємо простежити історію села за допомогою карт XVIII — XX століть.

Військово-топографічна карта Галичини, 1779—1783 рр. Мірило: 1:28800. Джерело: http://mapire.eu/en/map/collection/firstsurvey/?zoom=14&lat=50.12198&lon=23.01679

Дерев’яна огорожа на цвинтарі в Сухій Волі

На цвинтарі в Сухій Волі, окрім кам'яних надгробків Бруснівської каменярської школи, є доволі багато цікавих дерев'яних об'єктів. 

Один з них — огорожа поховання, єдина у своєму роді. Огорожа була встановлена на другій могилі в першому ряді вліво від стежки. На могилі, правдоподібно, був дерев'яний хрест, який, на жаль, не зберігся (є тільки незначні рештки). 

Загальний вигляд цвинтаря після завершення робіт. Рештки огорожі зліва за хвірткою. Фото: Софія Ракус

Скульптор Григорій Галабурда зі Старого Брусна: уривки з розповіді онуки

Марія Галабурда, Сідней, Австралія

Між учнями Кузневича був мій дід Григорій Галабурда, роджений в 1901 році, і він був одним з несогірших каменярів-скульпторів.

Належав до Комітету будови читальні 1927 року, був дорадником в сільській Раді.

У 1980 роках я багато говорила у своїх радіопрограмах на тему збереження українських церков у Польщі, подавала до преси і зауваги краєзнавця Ричарда Бриковського, який видав книжки фотографій з церков на Лемківщині й про рейди української молоді під проводом др. Мартинюка з Варшави. Ця молодь впорядковувала українські цвинтарі, фотографувала церкви на Лемківщині. До самого пограниччя не дійшли.